Зруйнувати невидиму стіну: як жінка-ВПО знайшла свій голос та стала лідеркою змін у новій громаді
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олена мала налагоджене життя у Маріуполі. Вона працювала продавчинею в продуктовому магазинчику, будувала плани на майбутнє, мала улюблені місця для сімейних прогулянок та стабільне коло спілкування. Звичні життєві виклики стосувалися роботи, виховання дітей та облаштування власного дому. Усе змінилося навесні 2022 року. Замість щоденної рутини довелося ховатися по підвалах від постійних обстрілів, рятувати життя родини та приймати найскладніше рішення – залишити рідне місто назавжди. Здається, що після важкої евакуації з Маріуполя найважче вже позаду. Фізична безпека знайдена, побут поступово налагоджується. Проте для багатьох жінок, які змушені були залишити свої домівки, справжнім викликом стає пошук себе на новому місці. Історія 38-річної Олени, яка вимушено переїхала до Дніпра, глибоко ілюструє цей складний шлях від внутрішньої ізоляції до впевненого лідерства.
Перші місяці в новому місті минули для Олени в стані суцільної невідомості. Вона крок за кроком звикала до нових умов життя. Жінка орендувала квартиру, оформила необхідні довідки внутрішньо переміщеної особи та налагодила щоденний побут родини. Місто навколо вирувало, люди поспішали у своїх справах, жили своє звичне життя. Утім, у серці Олени виросла та міцно трималася невидима стіна. Вона почувалася абсолютно сторонньою в цьому великому місті, втративши найважливіше – відчуття власної цінності. Щодня вона виконувала рутинні справи, проте всередині відчувала лише порожнечу.
Олені дуже хотілося знайти тут своє місце. Вона щиро прагнула відчути себе потрібною, застосувати свій досвід і бути корисною для суспільства. Водночас її постійно зупиняли власні страхи та сумніви: «Кому тут взагалі потрібна моя думка? Я тут лише тимчасова гостя. Мені варто просто тихо перечекати ці часи». Вона боялася бути незрозумілою чи нав'язливою. Це гірке почуття відчуженості знайоме тисячам жінок, які залишили своє минуле життя в інших містах і тепер обмежують коло спілкування лише родиною.
Переломним моментом стала участь у тренінговому курсі з жіночого лідерства в межах проєкту «We-LEAD», який реалізується ГО «Будь в курсі» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
Олена прийшла на перше заняття з єдиним несміливим бажанням – просто вийти з дому, змінити обстановку та спробувати відволіктися. Там вона потрапила у безпечний, максимально підтримуючий простір. Навколо неї зібралися жінки зі схожим досвідом, які так само шукали нові точки опори.
Емпатія тренерок та відкритість однодумниць допомогли їй розкритися. Під час навчання вона почала усвідомлювати свій потенціал. Олена навчилася розпізнавати власні сильні сторони, здобула практичні навички з комунікації, адвокації та лідерства. Вона дізналася, як саме працюють місцеві ініціативи та яким чином кожен мешканець може впливати на розвиток своєї громади.
Справжня трансформація відбулася згодом, коли Олена побачила анонс у чаті учасниць «We-LEAD» про відкриті діалогові зустрічі з представниками міської влади. Під час навчання на тренінгу вона набула впевненості та зрозуміла, що її голос має право бути почутим, тому вирішила зареєструватися. Зайти до зали, де зібралися посадовці, було психологічно складно. Спочатку вона вагалася, чи варто брати слово, переживаючи через можливу байдужість. Проте, здолавши хвилювання, жінка поділилася своїм баченням проблем адаптації переселенців. Вона щиро розповіла про ті невидимі побутові, бюрократичні та психологічні бар'єри, з якими щодня стикаються жінки-ВПО, намагаючись інтегруватися у нове середовище.
Олена на власні очі побачила: її досвід має величезне значення. Виявилося, що для створення комфортного та згуртованого середовища у громаді влада дійсно потребує реальної думки жінок, які пройшли через вимушене переміщення. Це стало для Олени беззаперечним доказом того, що її голос має вагу. Жінка отримала найголовніше – непохитну впевненість у тому, що вона здатна допомагати новій громаді розвиватися.
Сьогодні тієї «невидимої стіни» більше не існує. Олена впевнено крокує вулицями Дніпра, відчуваючи себе повноцінною частиною цього міста. Вона активно долучається до ініціативних груп, відвідує громадські обговорення, допомагає іншим жінкам-переселенкам долати ізоляцію. Своїм власним прикладом вона надихає їх виходити з тіні.
Її історія яскраво свідчить: втративши дім, ми повністю зберігаємо свою внутрішню силу. Здобувши нові знання та правильну підтримку, кожна жінка здатна стати потужним рушієм позитивних змін там, де вона є зараз.Проєкт «We-LEAD» впроваджується ГО «Будь в курсі» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.