Історія Лариси: Від темряви до суб’єктності: як курс «We-KNOW» відкрив Ларисі Шаповал нові горизонти особистої сили
Кривий Ріг – місто загартованих людей, але навіть у залізобетонному серці промислового гіганта повномасштабне вторгнення Росії в Україну залишило глибокі рубці. Лариса Шаповал народилася у 1981 році та все життя прожила у рідному Кривому Розі. Але випробування на міцність розпочалося задовго до великого вторгнення. У 2013 році через важке ускладнення після хвороби жінка за
лічені тижні втратила зір. Проте саме темрява навколо змусила її шукати внутрішнє світло.
Трансформація через знання: коли обмеження стають сходинками
Професійний шлях Лариси – це історія про невтомну працю. Вона працювала швачкою, касиркою, а згодом сім років віддала роботі в УТОСі. У 2022 році, попри війну, Лариса не опустила руки й змінила вектор: через Центр зайнятості влаштувалася на АТ «Криворізький залізорудний комбінат». Зараз вона поєднує основну роботу з надомною працею, збираючи паперові вироби. Це дає їй головне – економічну незалежність.
Війна та постійні обстріли змусили Ларису проводити більше часу в чотирьох стінах рідного дому, проте вона не дозволила обставинам зупинити себе. Навпаки, складні часи спонукали її шукати нові можливості для самореалізації.
Проєкт «We-LEAD» та курс «Жіноче лідерство у гуманітарних кризах» стали для неї справжнім вікном у світ, що надихнуло на амбітні плани. Саме завдяки цьому Лариса паралельно опановує спеціалізоване навчання, готуючись до омріяної роботи операторкою в банку. Цей проєкт створений на базі ГО «Будь в курсі» та реалізується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні й фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
«Мені здається, що людьми з інвалідністю часто користуються. Я помітила: коли потрібно зробити якийсь піар, для привернення уваги використовують саме нас», – з гірким досвідом, але щирим усвідомленням каже Лариса. Проте участь у курсі «We-KNOW» допомогла їй змінити роль «об’єкта уваги» на роль активної лідерки, яка сама керує своїм життям.
Мистецтво бути поміченою: етичне просування власного «Я»
Важливим етапом змін для Лариси стали лекції Наталії Євсевської, менторки з професійного просування. Лариса прагне розвиватися в банківській сфері, і в цьому контексті знання про особистий бренд стали для неї інструментом керування власною репутацією. Наталія допомогла зрозуміти архітектуру самопрезентації: як транслювати свою експертність у професійній мережі, як структурувати думки для ділової комунікації та підкреслювати професійні сильні сторони, залишаючись при цьому автентичною.
«Лекції допомогли мені зрозуміти, як правильно позиціювати себе у професійному середовищі та доносити цінність своєї роботи», – ділиться Лариса.
Проєкт «We-LEAD», який реалізується завдяки технічній підтримці ООН Жінки в Україні та фінансуванню Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об'єднаних Націй (WPHF) додав їй впевненості, яка необхідна для кар’єрного зростання та ефективної взаємодії з клієнтами та колегами.
Архітектура внутрішньої стійкості: від виснаження до самопідтримки
Найбільш трансформаційним став блок на курсі «We-KNOW» Юлії Терещенко, провідниці жіночої стійкості. В умовах війни, коли щодня доводиться переживати за сина та літню матір, ці лекції стали рятівним колом. Вона опанувала алгоритми
самоперевірки на стресостійкість, навчилася розпізнавати перші ознаки вигорання та застосовувати вправи на заземлення.
«Особливо торкнулася серця тема про суб’єктність. З’явилося розуміння, що саме жінка має право вирішувати, куди їй йти, що робити, чого вона хоче, а чого – ні, і як саме їй вчинити в тій чи іншій ситуації», – наголошує учасниця.
Тепер щоденні практики підтримки себе стали для неї обов'язковим ритуалом.
Історія Лариси – найкращий доказ того, що проєкт «We-LEAD» дає дієві знання для реалізації своїх планів. Завдяки проєкту «We-LEAD», ООН Жінки в Україні та WPHF, жінки починають вірити у власні сили. Їхній досвід подолання труднощів перетворюється на справжню лідерську енергію.
Це і є той реальний результат, до якого ми прагнемо: коли кожна учасниця стає впевненішою, починає відстоювати свої інтереси та своїм прикладом змінює громаду на краще, роблячи її більш доступною та відкритою для всіх, навіть у найскладніші часи.
«Для мене цей проєкт став не просто навчанням. Це був простір підтримки, нових знайомств, розмов без осуду і без жалю. Простір, де можна бути собою – зі своїм досвідом, своїми викликами і своїми мріями. Як жінка з порушенням зору, я добре знаю, як важливо відчувати, що тебе бачать не через обмеження, а через потенціал. І саме так я почувалася під час участі в проєкті», – поділилася Лариса.
Новий погляд: мрії про професію і простір без меж
Сьогодні Лариса Шаповал – це жінка, яка попри фізичну темряву, чітко бачить свій шлях. Вона впевнено крокує до мети, адже навчання на курсах «We-KNOW» стало для неї потужним каталізатором.
«Є велике бажання влаштуватися на роботу в банк операторкою, але разом з тим були переживання, чи впораюся я. Тут мені і допоміг курс «We-KNOW» – він дав поштовх діяти і не сумніватися в собі», – ділиться Лариса.
Нині вона активно готується до омріяної вакансії. Її найбільше бажання – відкрити для себе красу рідного краю. Навіть будучи тотально незрячою, Лариса навчилася «бачити» інакше: через звуки природи, дотик до архітектури міст, мелодію вітру та тепло людей.
«Моя мрія – мандрувати Україною, тому що, коли я бачила, цього не робила. Тепер я хочу відчути її дух на дотик, серцем і душею, відкрити її для себе по-новому – через емоції, які не потребують зору», – ділиться Лариса.
Ця жага до мандрів логічно веде її до роздумів про рідне місто. Вона мріє про безпечне середовище, де кожна людина з інвалідністю може вільно пересуватися.
«Є надія, що після війни місцеве самоврядування вирішить питання з вуличною безбар’єрністю для незрячих людей у Кривому Розі. Хочеться вийти з дому і вільно потрапити в будь-яку точку свого міста» – зауважила Лариса.
Лариса дуже вдячна, що проєкт «We-LEAD», який реалізується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) дає змогу навчатись від професійних спікерок, яка вірить в кожну жінку.
Героїня більше не дозволяє обставинам здоров’я чи воєнним реаліям в Україні визначати її межі. Сьогодні вона впевнена у собі жінка, яка сама окреслює горизонти свого життя, де є місце і для професійної реалізації, і для подорожей, і для права бути почутою.